Спочатку оператор FPV-дрона був подібний до аса-винищувача: його успіх залежав від місяців тренувань, тонкої моторики та здатності ухвалювати рішення у стресових умовах під дією РЕБ. Цей високий поріг входження створював кадровий дефіцит і обмежував масштабування застосування дронів на полі бою. Поява систем на базі штучного інтелекту (ШІ) стала не просто технологічним удосконаленням, а фундаментальним зсувом, що змінює саму суть ролі оператора. Ця стаття досліджує, як ШІ трансформує оператора з пілота на менеджера бойових завдань і які етичні та стратегічні наслідки це несе для сучасної війни.
Високі вимоги та когнітивне перевантаження
Класична підготовка FPV-пілота — це тривалий і ресурсомісткий процес, що займає від кількох тижнів до місяців і вимагає сотень годин на симуляторах. Ключова складність полягає у фінальній фазі атаки: пілот повинен одночасно маневрувати, коригувати курс і боротися з погіршенням відеосигналу через РЕБ, що створює колосальне когнітивне навантаження. Високий рівень стресу та необхідність у винятковій координації призводили до того, що навіть досвідчені пілоти мали невисокий відсоток успішних уражень в умовах сильного радіоелектронного протистояння. Цей «людський фактор» був головним вузьким місцем, що заважало перетворити FPV-дрони зі зброї ентузіастів на масовий та стабільно ефективний засіб ураження.
Як ШІ демократизував майстерність пілота
Рішенням проблеми став ШІ, який узяв на себе роль «другого пілота». Системи термінального наведення автоматизують найскладнішу частину місії. Принцип роботи простий: оператор виводить дрон у район цілі, візуально «захоплює» її на екрані, після чого бортовий комп'ютер бере керування на себе, автономно ведучи дрон до цілі. Це кардинально знизило вимоги до кваліфікації, скоротивши процес навчання базових навичок для ефективного застосування з тижнів до кількох днів. Такі рішення, що розробляються провідними українськими компаніями, як-от https://bezpeka.pro/, стали справжнім «великим урівнювачем». Тепер новачок, оснащений дроном зі ШІ, може досягати такої ж, а іноді й вищої, ефективності, як ас, що пілотує вручну, що дозволило масово масштабувати FPV-підрозділи.
Масове застосування автономної зброї та нова етика бою
Масове впровадження дронів зі ШІ-наведенням означає, що летальні автономні системи озброєнь (ЛАСО) перестали бути футуристичною концепцією і стали реальністю поля бою. Відбувається зсув парадигми від «людини в контурі» (human-in-the-loop), де оператор безпосередньо керує кожною дією, до «людини над контуром» (human-on-the-loop), де він лише санкціонує дію, яку система виконує автономно. Це породжує складні етичні та правові питання, насамперед — проблему «вакууму відповідальності». Хто несе відповідальність у разі помилки ШІ та ураження невірної цілі: оператор, програміст чи командир? Україна стала вимушеним полігоном, де ці теоретичні дилеми вперше зіткнулися з практикою масового бойового застосування, змушуючи світ переосмислити правила ведення війни.
Новий солдат для нової війни
Штучний інтелект фундаментально трансформував роль оператора дрона. З віртуозного пілота він перетворюється на тактичного менеджера, чиє головне завдання — не керування польотом, а ідентифікація та пріоритезація цілей для автономної системи. Ця еволюція доводить, що майбутні війни виграватимуть не лише за рахунок переваги в техніці, а й завдяки здатності швидко навчати та масштабувати тисячі операторів для керування напівавтономними системами. Прогноз: подальша роботизація призведе до появи ройових тактик, де один оператор керуватиме діями десятків дронів, що вимагатиме термінового вироблення нових міжнародних правових норм.