Образ принца данського є одним із найскладніших у світовій літературі, адже його сприйняття оточення постійно змінюється під тиском обставин. Спочатку він постає перед нами як гуманіст, який вірить у велич людини, але смерть батька та швидке весілля матері руйнують цю ідилію, перетворюючи захоплення на глибокий скепсис.

Трагедія героя полягає в конфлікті між високими ідеалами та жорстокою реальністю Ельсінора, де панують лицемірство і зрада. Якщо спробувати прочитати "Гамлет" скорочено для загального розуміння сюжету, можна втратити глибину його внутрішніх монологів про людську сутність. Саме в повних діалогах розкривається еволюція його поглядів: від захоплення людиною як "вінцем творіння" до повного розчарування.

Ставлення до жінок: Гертруда та Офелія

Взаємини Гамлета з жінками просякнуті болем та недовірою, що виникли внаслідок вчинку його матері. Швидкий шлюб Гертруди з Клавдієм стає для принца доказом слабкості жіночої натури, що призводить до відомого узагальнення: "О жінки, вам ім'я — віроломство!".

Це розчарування автоматично проектується на Офелію, яку він кохав, але тепер сприймає як інструмент у руках ворогів. Його жорстокі слова до дівчини ("Іди в черниці") є не стільки проявом ненависті до неї особисто, скільки спробою врятувати її від гріховного світу. Гамлет вважає, що краса та доброчесність у цьому зіпсованому суспільстві несумісні, тому намагається розірвати будь-які емоційні зв'язки.

Друзі, зрадники та вороги

Гамлет чітко розділяє людей на тих, кому можна довіряти, і тих, хто служить злочинній владі, демонструючи дивовижну проникливість. Його ставлення до чоловічого оточення варіюється від глибокої поваги до відвертого презирства.

Принц вибудовує різні моделі поведінки залежно від того, хто перед ним знаходиться, перевіряючи щирість кожного:

  • Гораціо. Єдина людина, до якої Гамлет ставиться з беззастережною повагою та теплом. Він цінує друга за врівноваженість, чесність та здатність не бути "рабом пристрастей".
  • Розенкранц і Гільденстерн. Колишні університетські товариші, які погодилися шпигувати за принцом, викликають у нього лише презирство. Гамлет швидко розгадує їхні наміри та без вагань відправляє на смерть, вважаючи це справедливою платою за підлабузництво.
  • Клавдій. Король для Гамлета є уособленням абсолютного зла, "катом і злодієм", що вкрав не лише життя батька, а й честь країни.
  • Полоній. До старого царедворця принц ставиться як до надокучливого дурня, який занадто багато базікає та інтригує заради вигоди.

Цей поділ підкреслює самотність героя, який у всьому королівстві може покластися лише на одну людину, розуміючи продажність інших.

Філософський погляд та пошук істини

У другій половині твору ставлення Гамлета до людей набуває філософського забарвлення. Він перестає оцінювати їх лише за соціальним статусом, звертаючи увагу на моральні якості. Наприклад, його розмова з акторами свідчить про повагу до мистецтва та щирості емоцій, яких так бракує придворним. Для глибшого розуміння таких літературних нюансів та підготовки до уроків корисно відвідувати освітній блог https://www.uroki.org.ua/, де зібрано багато корисних матеріалів.

Зрештою, Гамлет ставиться до людей як суддя, що має право викривати пороки. Він зриває маски з придворних, змушуючи їх (і глядачів) дивитися у вічі правді. Його мізантропія — це не ненависть до людства загалом, а реакція на конкретне зло, яке він бачить у Данському королівстві.

Підсумовуючи, можна сказати, що ставлення Гамлета до людей є трагічно дуалістичним. Він любить людину як ідеал, але не може прийняти її реальну недосконалість, слабкість та схильність до зради.